89.     Рекомендації ПМПА 1006 аудитору стосовно вивчення системи внутрішнього контролю та виконання процедур по суті в частині позик та авансів банку.

Позики та аванси - основні джерела кредитного ризику у більшості банків, тому що, як правило, вони є найсуттєвішими активами банку та приносять найбільшу долю доходів. Особливо важливим чинником при здійсненні позик є величина кредитного ризику, пов'язаного з процесом надання позик. У разі окремих позик, кредитний ризик стосується здатності та зацікавленості позичальника платити. Ефективне управління кредитним ризиком - важлива складова частина зваженого підходу до управління ризиками та основа довгострокового успіху в будь-якій банківській організації. При управлінні кредитним ризиком банкам слід враховувати рівень ризику, властивого як окремим кредитам та операціям, так і всьому портфелеві активів. Аудитор отримує знання та розуміння щодо методу контролювання кредитного ризику банку. Це включає такі питання: процес моніторингу ризику та систему забезпечення виявлення та агрегування кредитів зв'язаним сторонам; метод банку щодо оцінки вартості заставного забезпечення ризику та виявлення потенційних та точних збитків; практику кредитування в банку та базу клієнтури. Відповідно, аудиторські процедури по суті також спрямовані на дослідженян кредитного ризику.  Аудитор розглядає рівень знань управлінського персоналу щодо власних проблем банку з кредитного ризику шляхом вибіркових перевірок файлів з кредитною інформацією. Критерії відбору містять: рахунки з непогашеним залишком, що дорівнює встановленій сумі чи перевищує її; рахунки в "переліку потенційно несприятливих кредитів" з непогашеним залишком, що перевищує встановлену суму; рахунки, за якими резерв перевищує встановлену суму; рахунки, оброблювані підрозділом, який управляє проблемними чи високоризиковими банківськими рахунками; рахунки, на яких прострочені виплати за основною сумою боргу чи відсотками перевищують встановлену суму та заборгованість триває більше встановленого періоду; рахунки, на яких непогашена сума перевищує ліміт санкціонованої кредитної лінії; рахунки з підприємствами, які здійснюють діяльність у галузях чи країнах, в яких, як свідчить власні економічні знання аудитора, вона може бути ризикованою; проблемні рахунки, визначені банківськими контрольними органами, і проблемні рахунки, відібрані у попередньому році; обсяг кредитів іншим фінансовим інститутам за міжбанківськими кредитними лініями.